заложник

ЗАЛОЖНИК, а, ч. Особа, насильно затримувана однією з воюючих сторін, щоб мати змогу вимагати що-небудь від держави, організації, групи і т. ін., до яких належить ця особа; заручник.

У містечку ходили патрулі, сиділи в льоху заложники (Вас., Незібр. тв., 1941, 64);

Озброєні до зубів бандити йшли на штурм барикад, женучи поперед себе заложників (Гончар, III, 1959, 445);

— Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні — заложників братимемо (Головко, Літа.., 1956, 10);

Маючи заложника, легше розмовляти з куркулем (Багмут, Щасл. день.., 1959, 219).

Значення в інших словниках

1. заложник — зало́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. заложник — див. невільник  Словник синонімів Вусика
3. заложник — -а, ч. Те саме, що заручник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заложник — Ставник, див. аманат  Словник чужослів Павло Штепа
5. заложник — ЗАЛО́ЖНИК (особа, насильно затримана однією з воюючих сторін), ЗАРУ́ЧНИК. — Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні — заложників братимемо (А.  Словник синонімів української мови