залік
ЗА́ЛІК, у, ч. Перевірка знань студентів і учнів вищих і спеціальних середніх навчальних закладів без оцінки в балах.
Ця думка не покидала Максима увесь день, і коли він сидів на семінарі з вищої математики, і коли розв’язував завдання з математичного аналізу, готуючись до заліку (Рибак, Час.., 1960, 241);
// Перевірка досягнень в оволодінні яким-небудь видом спорту;
// розм. Запис у відомості чи заліковій книжці про зарахування перевірених знань або спортивних досягнень.
Володимир зашарівся. — Це що, екзамен?.. Тоді став залік, бо знаю (Руд., Вітер.., 1958, 109).
Склада́ти (скла́сти) за́лік (за́ліки) — проходити перевірку знань або спортивних досягнень.
— Здрастуй. —Ти чого тут? — питає дівчина. — А, це ти, — недбало каже Микола. — Стьопу Матюшенка жду. Заліки складає (Собко, Матв. затока, 1962, 296).
Словник української мови (СУМ-11)