замішання

ЗАМІША́ННЯ, я, с.

1. Стан збентеження, зніяковілості.

Замішання її минуло, і боязкості вже не було (Вовчок, Вибр., 1937, 102);

Угорець поклав свою елегантну паличку, погладив борідку і, намагаючись приховати замішання, бадьоро взявся за сокиру (Гончар, III, 1959, 226);

Я сміюся до неї, вона в замішанні всміхається до мене (Сміл., Сад, 1952, 67).

2. Загальна розгубленість, раптове безладдя; сум’яття.

Скориставшись з хвилинного ворожого замішання, Дубровін викотив батарею на відкриту позицію (Довж., І, 1958, 286);

В салоні коротке замішання перейшло в жваву розмову про надзвичайну розчуленість Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 126).

Значення в інших словниках

1. замішання — заміша́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. замішання — див. КОНФУЗ.  Словник синонімів Караванського
3. замішання — -я, с. 1》 Стан збентеження, зніяковілості. 2》 Загальна розгубленість, раптове безладдя; сум'яття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. замішання — 1. збентежа, зніяка, ніяковість, розгуба, розгубленість 2. це тіста з.  Словник чужослів Павло Штепа
5. замішання — замішання стан збентеження, відчуття ніяковості (ст): Я така втомлена, і може, я сама хвора, – так що в тім цілім замішанні справді не мала коли написати листа (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. замішання — ЗАМІША́ННЯ (загальна розгубленість, раптове безладдя), СУМ'ЯТТЯ́, ЗАМІ́ШКА розм., ЗАМІШАНИ́НА діал. В лавах ворога сталося замішання (П.  Словник синонімів української мови
7. замішання — Заміша́ння, -ня с. Смятеніе, замѣшательство.  Словник української мови Грінченка