запиняти

ЗАПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАПИНИ́ТИ, иню́, и́ниш, док., перех., діал. Зупиняти, спиняти.

Ніщо їх [козаків] не запиняло (Стор., І, 1957, 264);

— Запини! — волав піхотинець, відчайдушно скубучи коневі гриву. — Запини, запини! (Гончар, І, 1954, 64);

// Припиняти.

Що ж наші сили піднесе, Запинить нам дошкульні муки? (Граб., І, 1959, 160).

Запиня́ти доро́гу кому — заступати, перетинати шлях кому-небудь.

Сплетені вусиками лози запиняють йому дорогу (Коцюб., І, 1955, 206);

— Стій, бабо, стій! — наставляючи проти неї руки, запинив їй дорогу жандар (Мирний, IV, 1955, 376).

Значення в інших словниках

1. запиняти — запиня́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. запиняти — -яю, -яєш, недок., запинити, -иню, -иниш, док., перех., діал. Зупиняти, спиняти. || Припиняти. Запиняти дорогу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. запиняти — ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін.  Словник синонімів української мови
4. запиняти — Запиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. запини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить. Ой виїхало вражих здобишників сорок коней, ще й чотирі, ой як стали вони наперед возів, а всі вози затінили. Мет. 454. І нігде ні садочка, ні квіток, нема на чому запинити ока. Левиц. ПЙО. І. 475.  Словник української мови Грінченка