запитливо

ЗАПИ́ТЛИВО. Присл. до запи́тливий.

Катря не добрала зразу, про що це мова. Запитливо глянула на Мороза (Головко, II, 1957, 383);

Сашко підбіг і зупинився перед Григорієм Івановичем, дивлячись на нього запитливо: він чекав наказу або якогось напучення (Смолич, V, 1959, 698).

Значення в інших словниках

1. запитливо — запи́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. запитливо — Присл. до запитливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови