запрохати

ЗАПРОХА́ТИ¹ див. запро́хувати.

ЗАПРОХА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех., розм. Почати прохати.

Тут він мого кохання У мене запрохав; Я слухать не схотіла, А він.. —уб’ю!.. — сказав (Пісні та романси.., II, 1956, 203).

Значення в інших словниках

1. запрохати — I див. запрохувати. II -аю, -аєш, док., перех., розм. Почати прохати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запрохати — запроха́ти 1 дієслово доконаного виду запросити розм. запроха́ти 2 дієслово доконаного виду почати прохати розм.  Орфографічний словник української мови
3. запрохати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
4. запрохати — Запрохати см. запрохувати.  Словник української мови Грінченка