запруджувати
ЗАПРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПРУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., перех., рідко. Те саме, що зага́чувати.
— Ставки треба копати, — говорить Микола. — Нема такого колгоспу, де б не можна запрудити чи викопати ставок (Вишня, IІ, 1956, 296);
З сьомої-восьмої години починався рух, і тисячі автомобілів враз запруджували розлогі асфальти (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 276);
Народ запрудив усю вулицю — проїхати з трудом можна (Мирний, III, 1954, 287);
Звечора перед форсуванням тисячі розбитих на команди бійців запрудили бериславський берег, роблячи останні приготування (Гончар, Таврія.., 1957, 600).
Словник української мови (СУМ-11)