запряг
ЗА́ПРЯГ, у, ч.
1. Запряжені коні або інші тварини.
В руках у австрійських солдатів були не гвинтівки, а коси, і замість батареї гармат, край села на белеб-ні стояли жниварки із запрягом (Смолич, Мир.., 1958, 466).
2. Збруя, упряж.
З четвертого боку майдану розташувалися військові споруди: ..склепи на зброю, порохові льохи, комори на кінський запряг та всякий припас (Тулуб, Людолови, І, 1957, 402).
У за́прягу — в упряжі, в запряженому стані (про коней або інших тварин).
Гуцульські коні широко використовуються як верхові, під в’юком і в запрягу на транспортних і сільськогосподарських роботах (Колг. енц., 1, 1956, 608).
Словник української мови (СУМ-11)