запідозрений
ЗАПІДО́ЗРЕНИЙ, а́, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запідо́зрити 1.
Його [письменника В. Реймонта] художня уява прекрасно доповнює собою ксьондзівські анафеми в бік революції і жандармські каталажки всім запідозреним у більшовизмі (Еллан, II, 1958, 191);
// запідо́зрено, безос. присудк. сл.
Не було сумніву — його запідозрено. Увечері ці здогадки підтвердили і слова Кузьми Василенка (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 227).
Словник української мови (СУМ-11)