зарожевілий

ЗАРОЖЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарожеві́ти.

Густі пасма кучерявого волосся спадали, мов стиглий льон, обрамляючи її чисте, зарожевіле від внутрішнього хвилювання лице (Шиян, Баланда, 1957, 57);

// у знач. прикм.

Далеко над вранішніми зарожевілими водами стелились материнські причитування (Гончар, Таврія, 1952, 17).

Значення в інших словниках

1. зарожевілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зарожевіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. зарожевілий — зарожеві́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови