зарік

ЗАРІ́К, ЗАРО́К, ро́ку, ч., розм. Клятва, обіцянка не робити чого-небудь.

З похмілля Клим недуж валявся, І дав собі зарік, Що він не буде брать горілки в рот вовік (Бор., Тв., 1957, 153);

Він тепер постив і дав зарік мовчати (Коцюб., II, 1955, 130);

Боже праведний, скільки давав собі [Терентій] зарік не водитися з темними людьми, та все не витримує душа (Стельмах, Хліб.., 1959, 322);

— Наше вельмишановне жіноцтво дало зарок — нічим французьким не користуватися (Кочура, Зол. грамота, 1960, 167).

Значення в інших словниках

1. зарік — Обітниця, присяга, обіцянка; (дія) зарікання; сов. зарок.  Словник синонімів Караванського
2. зарік — див. клятва  Словник синонімів Вусика
3. зарік — зарок, -року, ч., розм. Клятва, обіцянка не робити чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зарік — зарі́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
5. зарік — положи́ти зарі́к. Поклястися, взяти на себе який-небудь обов’язок. Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
6. зарік — ОБІЦЯ́НКА (добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь), СЛО́ВО, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІЩА́ННЯ заст. розм., ПРИРЕ́ЧЕННЯ діал.; ОБІ́Т книжн., ЗАВІ́Т рідше, ОБРІ́К заст. (перев. урочиста, релігійного характеру); ЗАРІ́К (ЗАРО́К) розм. (перев.  Словник синонімів української мови
7. зарік — Зарі́к, -ро́ку, -кові, в -ро́ці; -ро́ки; -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. зарік — Зарік, -року м. Зарокъ, обѣтъ. Зарік положив не женитись. Г. Барв. 14.  Словник української мови Грінченка