зарічаний

ЗАРІЧА́НИЙ, а, е, діал. Непокірливий: сварливий.

Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде (Сл. Гр.);

От згадується мені одна молодиця, — з усього села була вона задирлива і зарічана (Вовчок, VI, 1956, 226);

— Правда, — підхопила Мар’яна, — що ти зарічана дуже (Кос., Новели, 1962, 86).

Значення в інших словниках

1. зарічаний — Непокірливий, сварливий, норовистий, норовливий.  Словник синонімів Караванського
2. зарічаний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. зарічаний — -а, -е, діал. Непокірливий; сварливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зарічаний — Зарічаний, -а, -е Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка