засвідчення
ЗАСВІ́ДЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. засві́дчити.
— Я.. ладен дати в цьому засвідчення на папері (Н.-Лев., І, 1956, 625).
2. Документ, який свідчить що-небудь.
Писар написав духовницю, сам підписався за свідка, попросив ще одного свідка. І той за гроші підписав засвідчення (Н.-Лев., IV, 1956, 223).
Словник української мови (СУМ-11)