засвідчення
ЗАСВІ́ДЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. засві́дчити.
— Я.. ладен дати в цьому засвідчення на папері (Н.-Лев., І, 1956, 625).
2. Документ, який свідчить що-небудь.
Писар написав духовницю, сам підписався за свідка, попросив ще одного свідка. І той за гроші підписав засвідчення (Н.-Лев., IV, 1956, 223).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засвідчення — -я, с. 1》 Дія за знач. засвідчити. 2》 Документ, який свідчить що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засвідчення — Посвідка, свідоцтво, див. атестат Словник чужослів Павло Штепа
- засвідчення — засві́дчення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- засвідчення — (англ. witnessing) підтвердження правильності конкретних дій, процесів, подій або їх результатів. Економічний словник
- засвідчення — Засві́дчення, -ння; -чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- засвідчення — рос. засвидетельствование підтвердження достовірності конкретних дій, процесів, явищ або їхніх результатів. Eкономічна енциклопедія
- засвідчення — Засвідчення, -ня с. Засвидѣтельствованіе, свидѣтельство, удостовѣреніе. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. І. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка