заснулий

ЗАСНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засну́ти.

— Коли б у нас дітки, — щебече ще не зовсім заснулий Івась (Григ., Вибр., 1959, 125);

Рідне місто її лежало чисте, красиве, ніби заснуле у теплі нежаркого сонця (Собко, Нам спокій.., 1959, 4);

// У знач. прикм.

Навколо заснулий степ, у нескошених хлібах купається місяць (Цю-па, Вічний вогонь, 1960, 88);

Немов хто гарячою крицею торкнувся до заснулого серця — і, як пожежа, спалахнули бажання (Вас., II, 1959, 272).

Значення в інших словниках

1. заснулий — засну́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. заснулий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до заснути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заснулий — Заснулий, -а, -е Уснувшій. Заснулий на зіму бабак. Ном. № 5491.  Словник української мови Грінченка