заснулий

засну́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до заснути.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. заснулий — засну́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. заснулий — ЗАСНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засну́ти. — Коли б у нас дітки, — щебече ще не зовсім заснулий Івась (Григ., Вибр., 1959, 125); Рідне місто її лежало чисте, красиве, ніби заснуле у теплі нежаркого сонця (Собко, Нам спокій.., 1959, 4); // У знач.  Словник української мови в 11 томах
3. заснулий — Заснулий, -а, -е Уснувшій. Заснулий на зіму бабак. Ном. № 5491.  Словник української мови Грінченка