застій

ЗАСТІ́Й, то́ю, ч.

1. Відсутність руху, нерухомість.

Задишка виникає при застої крові в легенях (Заг. догляд за хворими, 1957, 86).

2. перен. Відсутність розвитку, зупинка, затримка в чому-небудь.

— Тепер у дров’яній торгівлі застій, ціни доброї нема (Фр., VII, 1951, 43);

Нестача металу, природно, викликала застій у техніці і серйозно обмежувала розвиток продуктивних сил стародавнього суспільства (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 109).

Значення в інших словниках

1. застій — засті́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. застій — (крови) відсутність руху; (брак руху) безрух; (розвитку) стояння, загнивання, гниття, с. занепад, деградація, регрес.  Словник синонімів Караванського
3. застій — -тою, ч. 1》 Відсутність руху, нерухомість. 2》 перен. Відсутність розвитку, зупинка, затримка в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. застій — хохл. (застой) зупинка затримка, гайка, загайка, див. затяжка  Словник чужослів Павло Штепа
5. застій — Засті́й, -сто́ю, -сто́єві, в -сто́ї  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)