засуд
ЗА́СУД, у, ч., діал. Вирок.
Я видав і сповнив жорстокий, нічим не мотивований засуд на смерть (Фр., III, 1950, 254);
Суддя встав і, мов у суді засуд виголошував, сказав спокійно і поважно: — О шостій годині прийде до нас руський священик (Мак., Вибр., 1954, 288).
Словник української мови (СУМ-11)