зателефонувати

ЗАТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Повідомити по телефону; телефонувати.

— Так будьте ж ласкаві, зателефонуйте йому зараз, що се зовсім невірно, що я нічого подібного не наказував (Фр., IV, 1950, 173);

— Сестра просила дочку вашого друга зателефонувати з аптеки про вас (Ле, Клен. лист 1960, 187).

Значення в інших словниках

1. зателефонувати — зателефонува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зателефонувати — [затеилеифонуватие] -фоунуйу, -фоунуйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. зателефонувати — -ую, -уєш, док., розм. Повідомити телефоном; телефонувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зателефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров.  Словник синонімів української мови