затиратися
ЗАТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся; мин. ч. зате́рся, лася, лося; док.
1. Зникати або ставати мало помітним внаслідок тертя .
[Яремко:] А далі затерто [Суходоляк:] Ще б не затерлось! Увесь тартак її [листівку] перемацав! (Мокр., П’єси, 1959, 81).
2. перен. Ставати менш виразним, згладжуватис» або зникати зовсім.
Змісту їх [оповідань ] не тямлю, але вражіння не затреться в душі до смерті (Фр. IV, 1950, 227);
Власть темноти не вічна, міць ваша пропаде, і діл ваших затреться слід (У. Кравч., Вибр. 1958, 261).
Затира́тися (зате́ртися) в па́м’яті — забуватися.
Перші роки служби в податковому уряді затерлися йому в пам’яті (Круш., Буденний хліб.., 1960, 85).
3. Пробиратися в натовпі, щоб стати непомітним ховатися між людьми.
Грицько, як миша, нирнув попід руками і затерся між людьми (Мирний, І, 1954 259);
Навмисне Антон відстав від голови, затерся мім людьми і залишився один (Чорн., Потік.., 1956, 204)
4. тільки недок. Пас. до затира́ти 5.
Тісто з магнезіального вапна менш пластичне, ніж із звичайного вапна, проте воно легше і краще затирається (Таємн. вапна, 1957, 50).
Словник української мови (СУМ-11)