затирити

ЗАТИ́РИТИ, рю, риш, док., фам. Занести, закинути куди-небудь далеко або так, що важко знайти.

[Антон:] Чого ж це тебе аж сюди, за п’ятнадцять верстов занесло? [Ничипір:] Ого-го! П’ятнадцять верстов? От анахтемська мара аж куди затирила!. (Кроп., І, 1958, 202);

— А пошукай-но, дитино, халат. Якась роззява його так затирила, що не можу й знайти (Дім., Ідол, 1961, 51).

Значення в інших словниках

1. затирити — зати́рити дієслово доконаного виду занести, закинути щось куди-небудь далеко або так, що важко знайти фам.  Орфографічний словник української мови
2. затирити — -рю, -риш, док., фам. Занести, закинути куди-небудь далеко або так, що важко знайти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затирити — ЗАТИ́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, фам. Занести, закинути куди-небудь далеко або так, що важко знайти. [Антон:] Чого ж це тебе аж сюди, за п'ятнадцять верстов занесло? [Ничипір:] Ого-го! П'ятнадцять верстов? От анахтемська мара аж куди затирила! (М.  Словник української мови у 20 томах
4. затирити — зати́рити вул. украсти (м, ср)|| = ґрайфнути  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. затирити — Зати́рити см. затирювати.  Словник української мови Грінченка