затрепетати

ЗАТРЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док.

1. Почати трепетати; заколиватися.

Жерло [гармати] дихнуло довгим зубчастим язиком полум’я, загриміло, і земля затрепетала, вабилася у дрожі (Стельмах, II, 1962, 191);

Ніздрі у Рубіна затрепетали (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22);

// Засяяти тріпотливим світлом; замерехтіти.

На пальниках під стерилізаторами затрепетали сині вогники (Шовк., Людина.., 1962, 202);

А потім сонце залило Уфу.. І на аксаковських осокора́х Затрепетало іскрами живими (Рильський, II, 1960, 293);

// Затріпотіти; замайоріти.

Хто поверне в рабство ту країну, Де свободи стяг затрепетав? (Рильський, III, 1961, 81);

Затрепетало вітрило.

2. перен. Захвилюватися, затремтіти під впливом якого-небудь сильного почуття.

Нараз.. почулися кроки і невиразний, дикий голос. Гості затрепетали і замовкли (Фр., VIII, 1952, 257);

// Швидко забитися, запульсувати (про серце, кров).

Очі в його засяють радістю; серце затрепече в грудях вільніше… (Мирний, II, 1954, 72).

Словник української мови (СУМ-11)