зашумувати

ЗАШУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Почати пінитися, вкритися піною.

І доїть корівку стала Тьотя Поля в холодку. Молоко з руки упало, Полилось, зашумувало, В піну збилося пухку (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 59);

*Образно. Боровому здавалось — в’їжджає не в село, а в кипінь і різноцвіття весни, котра ось-ось вихлюпнеться білим цвітом, зашумує сріблом рік (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94).

2. розм. Те саме, що заброди́ти¹.

*Образно. Бродильний елемент живе в суспільстві, його не вбити, Прийде час — і молоде вино зашумує знову (Кол., Терен.., 1959, 358).

3. Те саме, що зашумі́ти 1, 2.

В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів (Л. Укр., III, 1952, 186);

— Ру-ша-ю! Ру-ша-ю! Ру-ша-ю! — вигукнув пароплав і зашумував дужим гвинтом (Епік, Тв., 1958, 255);

Натовп затих, але намить. Знов загув, зашумував (Головко, II, 1957, 158).

Значення в інших словниках

1. зашумувати — зашумува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зашумувати — -ує, док. 1》 Почати пінитися, вкритися піною. 2》 розм. Те саме, що забродити I. 3》 Те саме, що зашуміти 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зашумувати — ЗАШУМУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., рідко. Почати шумувати (див. шумува́ти²). Натовп затих, але на мить. Знов загув, зашумував (А. Головко); Перший літній ярмарок у Полтаві засинав, щоб разом із світанком, з першою зорею знову зашумувати, завирувати, може, ще дужче, ніж напередодні... (Б. Левін).  Словник української мови у 20 томах
4. зашумувати — Зашумува́ти, -му́ю, -єш гл. Запѣниться.  Словник української мови Грінченка