заїкуватий

ЗАЇ́КУВАТИЙ, а, е. Який має ваду у вимові — заїкання.

— Піду в Іваницю на ярмарок та й оженюсь,— передражнює Макар заїкуватого, рябого Яреська (Вас., І, 1959, 167).

Значення в інших словниках

1. заїкуватий — заї́куватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заїкуватий — Заїка, мимрикуватий, мимря, папаїка, папаїкуватий  Словник синонімів Вусика
3. заїкуватий — -а, -е. Який має ваду у вимові – заїкання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заїкуватий — Заї́куватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заїкуватий — Заїкуватий, -а, -е Заикливый. Аф.  Словник української мови Грінченка