заїкуватий —
заї́куватий прикметник
Орфографічний словник української мови
заїкуватий —
-а, -е. Який має ваду у вимові – заїкання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заїкуватий —
Заї́куватий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заїкуватий —
ЗАЇ́КУВАТИЙ, а, е. Який має ваду у вимові — заїкання. — Піду в Іваницю на ярмарок та й оженюсь,— передражнює Макар заїкуватого, рябого Яреська (Вас., І, 1959, 167).
Словник української мови в 11 томах
заїкуватий —
Заїкуватий, -а, -е Заикливый. Аф.
Словник української мови Грінченка