збитенник

ЗБИТЕ́ННИК, а, ч., заст. Продавець збитню.

З ранку до присмерків, коли замикали вулиці рогатками, юрмилися тут збитенники та пиріжечники, хлопи та посадські баби (Тулуб, Людолови, II, 1957, 448).

Значення в інших словниках

1. збитенник — збите́нник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. збитенник — -а, ч., заст. Продавець збитню.  Великий тлумачний словник сучасної мови