збракувати

ЗБРАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Визнавши неповноцінним, непридатним для чого-небудь, відхилити.

— Збракували? — глухо спитав Онисько, уздрівши Якова. — Ні, прийняли були,— почав тихо Яків (Мирний, IV, 1955, 46);

Все ж для неї було б найбільшим горем, якби його там збракували, якби він там [у райкомі] не пройшов і не був у числі відібраних (Гончар, Людина.., 1960, 30).