збілілий
ЗБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збілі́ти.
Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Л. Укр., І, 1951, 304);
Ян хотів щось сказати, але не міг, і тільки беззвучно ворушились його збілілі губи та шукали чогось тремтячі руки (Коцюб., II, 1955, 81);
Вацек помітив мою увагу до його збілілоі шевелюри (Ле, В снопі.., 1960, 195).
Словник української мови (СУМ-11)