звинність

ЗВИ́ННІСТЬ, ності, ж., діал. Властивість за знач. зви́нний.

Де-не-де хвацько підскакувала срібна рибка, немов чванилася своєю звинністю (Козл., Мандрівники, 1946, 38);

Він собі на умі, скрізь свого досягне хитрощами, звинністю або й просто напосідливістю (Л. Укр., IV, 1954, 220).

Значення в інших словниках

1. звинність — Спритність, меткість [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. звинність — зви́нність іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. звинність — -ності, ж., діал. Властивість за знач. звинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови