звихрювати

ЗВИ́ХРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВИ́ХРИТИ, рю, риш, док.

1. перех. Здіймати, закручувати вихором (пил, дим і т. ін.).

Вітер налітав на місто, здіймав пилюку на асфальтованих вулицях, звихрював дим над трубами заводів (Собко, Стадіон, 1954, 17).

2. перех. Розвівати, розтріпувати сильним поривом вітру.

Штукаренко мовчки підійшов до вікна і витягнув подушку, що тирчала в рамі замість вибитої шибки. В хату гунуло холодне повітря, звихривши папірці на столі (Голов., Тополя.., 1965, 290).

3. тільки 3 ос., неперех. Те саме, що зви́хрюватися 1.

Імлисто звихрює юга (Ус., І сьогодні.., 1957, 97).

Значення в інших словниках

1. звихрювати — зви́хрювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звихрювати — -юю, -юєш, недок., звихрити, -рю, -риш, док. 1》 перех.Здіймати, закручувати вихором (пил, дим і т. ін.). 2》 перех. Розвівати, розтріпувати сильним поривом вітру. 3》 тільки 3 ос., неперех. Те саме, що звихрюватися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звихрювати — ЗВИ́ХРЮВАТИ (здіймати, закручувати вихором), ВИ́ХОРИТИ, ВИ́ХРИ́ТИ. — Док.: зви́хри́ти. Летить навстріч дорога. Супутній вітер черкає обличчя, звихрює гриви гнідим коням (Н. Рибак); Вітер.. рвав з землі сніг, ..  Словник синонімів української мови