звогчений

ЗВО́ГЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зво́гчити.

2. у знач. прикм. Який звогчів, став вогким, вологим;

// Який заплив сльозами (про очі).

— Але… ви щасливі, добродію Олесь…— додала [Наталя], поглянувши на мене своїми «морськими», в тій хвилі, з якогось раптового жалю звогченими очима (Коб., III, 1956, 292).

Значення в інших словниках

1. звогчений — зво́гчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. звогчений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до звогчити. 2》 у знач. прикм. Який звогчів, став вогким, вологим. || Який заплив сльозами (про очі).  Великий тлумачний словник сучасної мови