звіряка

ЗВІРЯ́КА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що звір¹ 1.

І з виду він більш походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо, ніс з роздутими ніздрями задрався догори (Стор., І, 1957, 375);

Сенсація — Вася убив вовка!.. Волосний урядник допитував, де та гармата, що отакенну звіряку вкокошкала [вколошкала] (Ковінька, Кутя.., 1960, 29);

*У порівн. Нудьга ж знову мене В самотину жене — Жить звірякою (Манж., Тв., 1955, 131).

Значення в інших словниках

1. звіряка — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
2. звіряка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що звір I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звіряка — Звіря́ка, -ки м. = звірюка. Я ще не бачив, як чоловік звірякою перекидається. Кв. Драм. 241. Із чоловіка став звіряка. Алв. 74.  Словник української мови Грінченка