звірівник

ЗВІРІВНИ́К, а́, ч. Спеціаліст, що займається розведенням звірів.

Значення в інших словниках

1. звірівник — звірівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірівник — -а, ч. 1》 Спеціаліст, який розводить звірів. 2》 діал. Звіринець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звірівник — Звірівни́к, -ка м. Звѣринецъ. Александров. у.  Словник української мови Грінченка