1. Словник української мови в 11 томах

звірівник

ЗВІРІВНИ́К, а́, ч. Спеціаліст, що займається розведенням звірів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірівник — звірівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. звірівник — -а, ч. 1》 Спеціаліст, який розводить звірів. 2》 діал. Звіринець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звірівник — Звірівни́к, -ка м. Звѣринецъ. Александров. у. Словник української мови Грінченка