звірівник

звірівни́к

-а, ч.

1》 Спеціаліст, який розводить звірів.

2》 діал. Звіринець.

Значення в інших словниках

1. звірівник — звірівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірівник — ЗВІРІВНИ́К, а́, ч. Спеціаліст, що займається розведенням звірів.  Словник української мови в 11 томах
3. звірівник — Звірівни́к, -ка м. Звѣринецъ. Александров. у.  Словник української мови Грінченка