згашати

ЗГАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГАСИ́ТИ, згашу́, зга́сиш, док., перех.

1. Припиняти горіння, світіння; гасити, тушити.

А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, на славній Україні огнів та тернів згашати (Сл. Гр.);

Хіба я можу.. згасити всі пожежі?.. (Фр., II, 1950, 63);

[Поміщиця:] Одним сірником спалити можуть [мужики] цілий маєток, і не згасиш (Корн., І, 1955, 152);

Коли світло згасили і обляглись, його думки забились по хаті, ліниві, спутані (Коцюб., II, 1955, 275);

*Образно. Цілі урагани вітрів били йому в обличчя, ..а згасити того вогню, що пік йому серце, не мали сили (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 37).

2. перен. Не давати розвиватися, придушувати (почуття і т. ін.).

Тут давня дружба зріє й пломеніє, Її ніяким бурям не згасить (Рильський, І, 1956, 332);

А я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (Криж., Срібне весілля, 1957, 215);

Дай мені, земле, такого кохання, Яке б не згасив найпекучіший гнів (Підс., Героїка, 1951, 57).

Значення в інших словниках

1. згашати — згаша́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. згашати — -аю, -аєш, недок., згасити, згашу, згасиш, док., перех. 1》 Припиняти горіння, світіння: гасити, тушити. 2》 перен. Не давати розвиватися, придушувати (почуття і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згашати — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. згашати — Згаша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. згаси́ти, -шу́, -сиш, гл. Гасить, погашать, погасить, тушить, потушить. А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, на славній Україні огнів та тернів згашати. Мет. 388. Хиба тоді, дівчинонько, мої мислі згасиш, коли твою білу ручку та з моєю зв'яжеш. Коцип.  Словник української мови Грінченка