згнилий

ЗГНИ́ЛИЙ, рідше ЗІГНИ́ЛИЙ, ЗОГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згни́ти, зігни́ти, зогни́ти;

// У знач. прикм.

В кутку Хома старанно трощив ще простий кухняний ослончик, брудний, у помиях, наполовину згнилий (Коцюб., II, 1955, 89);

Пісня єго [його] душі згіркла, як зігнила пшениця. (Стеф., І, 1949, 106);

Пахне цвіллю від зогнилого листя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).

Значення в інших словниках

1. згнилий — згни́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. згнилий — рідше зігнилий, зогнилий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до згнити, зігнити, зогнити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови