згодитися

ЗГОДИ́ТИСЯ див. зго́джуватися.

ЗГОДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Виявитися придатним, корисним для кого-, чого-небудь; пригодитися, знадобитися.

Що в лісі родиться, то в дворі згодиться (Номис, 1864, № 10269);

Параска носила солому на город, складаючи її в стіжок. Згодиться на паливо (Руд., Остання шабля, 1959, 503);

Досвід підпільної роботи.. йому так згодився зараз (Цюпа, Назустріч.., 1958, 271);

— Я вже підготовив собі чимало однодумців, які згодяться нам у недалекій боротьбі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11);

// безос.

— Вчися воювати проти ворогів, згодиться (Чаб., Катюша, 1960, 87).

Значення в інших словниках

1. згодитися — зго́дитися дієслово доконаного виду дати згоду згоди́тися дієслово доконаного виду стати придатним  Орфографічний словник української мови
2. згодитися — Згоди́тися. Домовитися про ціну. Віднаймемо в пана посесию єго ланів, загосподаруємо ся, а відтак, може, на вічне купимо. З посесорами нам не жити. З ними нам воювати ся.  Українська літературна мова на Буковині
3. згодитися — див. згоджуватися  Словник синонімів Вусика
4. згодитися — I [згодиетиес'а] -оджус'а, -диес':а; нак. -одз'с'а, -од'теис'а (дати згоду) II [згодитиес'а] згоуджус'а, -дис'а, -диц':а, -диемос'а, -диетес'а, -д'ац':а; нак. -дис'а, згоуд'іц':а (стати придатним)  Орфоепічний словник української мови
5. згодитися — I зг`одитисядив. згоджуватися. II згод`итися-джуся, -дишся, док. Виявитися придатним, корисним для кого-, чого-небудь; стати в пригоді, знадобитися. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. згодитися — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. згодитися — Зго́ди́тися, -джуся, зго́дишся, -дятся; зго́дься, зго́дьтеся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. згодитися — Згодитися см. згоджатися.  Словник української мови Грінченка