згінник

ЗГІ́ННИК, а, ч., діал. Гуртоправ.

Всі дороги, всі гірські стежки роїлися.. згінниками, що торгували худобою (Фр., VIII, 1952, 360).

Значення в інших словниках

1. згінник — Згі́нник: — посередник при продажу свиней [V] — той, що служить у торгівця свиньми [20]  Словник з творів Івана Франка
2. згінник — згі́нник іменник чоловічого роду, істота гуртоправ діал.  Орфографічний словник української мови
3. згінник — -а, ч., діал. Гуртоправ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. згінник — ГУРТОПРА́В (погонич гурта; власник гурта; той, хто торгує гуртами худоби), ГУРТОПРА́ВЕЦЬ, ГУРТІВНИ́К, ЗГІ́ННИК розм., ЗГО́НЩИК розм. рідко. Вдарили з кулеметів по череді й гуртоправах (М.  Словник синонімів української мови