здеревілий
ЗДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здереві́ти.
Оля дивилася на Мотрю з розкритими устами, здеревіла з великого зачудовання, а може, зо страху (Вільде, На порозі, 1955, 23);
// У знач. прикм.
Пень і старше здеревіле та корою покрите галуззя не терплять від стужі, тоді як молодим верховіттям і пучкам мороз загрожує смертю… (У. Кравч., Вибр., 1958, 318).
Словник української мови (СУМ-11)