землевпорядкування
ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВА́ННЯ, я, с. Сукупність заходів щодо організації землі (у 5 знач.) і користування нею.
Запровадження сівозмін насамперед наводить певний порядок у використанні землі і цим воно тісно пов’язане з внутріколгоспним землевпорядкуванням (Колг. енц., II, 1956, 506).
Словник української мови (СУМ-11)