зернятко
ЗЕ́РНЯТКО, розм. ЗЕРНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до зе́рня і зерня́.
[1 дитина:] Були у полі, Та ниви голі, Ні колосочка, Ані зернятка: Все позбирали Птахи, звірятка (Олесь, Вибр., 1958, 437);
Коли їла [Маланка] яблуко, обережно вибирала зернятка і сушила на вікні (Коцюб., II, 1955, 25);
Пожвавішав Ласун тільки влітку, коли я зміг приносити йому різний зелений харч, ягоди, зернятка (Сміл., Сашко, 1957, 125);
В клітинах зародкового шару [шкіри] знаходяться коричневі крупинки, зернятка красильної речовини (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 10);
Він уже тішив себе надією, що в серці хлопця йому вдалося посіяти зернятко, з якого могло вирости примирення (Петльов., Хотинці, 1949, 156);
Приймала (тітка) їх чемно, без образливого в їх становищі здивування, але й без зернятка співчуття (Вільде, Сестри.., 1958, 455);
*У порівн. Голівка його була така малесечка, як зернятко (Вовчок, І, 1955, 232).
◊ На ма́кове зе́рня́тко див. ма́ковий.
ЗЕРНЯ́ТКО див. зе́рнятко.
Словник української мови (СУМ-11)