ззивати
ЗЗИВА́ТИ і рідко ІЗЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІЗВА́ТИ, зізву́, зізве́ш, док., перех., розм. Сигналом, криком чи якось інакше збирати в одне місце всіх або багатьох; скликати.
Дзвоник.. давно вже гуде і ззиває до місця гласних, що розтеклися по всіх усюдах (Мирний, III, 1954, 386);
Оце, було, щовечора, як пора йти на вечорниці.., то дівчата, то парубки й кричать — ззивають, кого там нема (Барв., Опов.., 1902, 57);
// Кликати, запрошувати куди-небудь, до когось.
Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (Фр., XI, 1952, 176);
Латин.., Щоб не попастись в кайдани, Зізвав к собі панів вельможних (Котл., І, 1952, 184).
Словник української мови (СУМ-11)