зимниця

ЗИМНИ́ЦЯ, і, ж.

1. розм. Дерево, на якому до пізньої осені висять плоди.

Уберуть добрі люди з поля хліб. Обтрусять у саду зимниці (Греб., V, 1957, 321).

2. діал. Гарячка, пропасниця.

— Чи ти промокла, чи простудилася? Чи тебе зимниця б’є, чи ти й зовсім хора? (Фр., І, 1955, 91).

Значення в інших словниках

1. зимниця — Зимни́ця: — гарячка, пропасниця [21] — гарячка [I] — пропасниця [13;V,XII] — «Зимницю» — «озноб», так загально на Бойківщині, пор. також словник Желехівського, де під зимниця — kaltes Fieber (239) словник пояснює загально: «гарячка» (427). [MО,I]  Словник з творів Івана Франка
2. зимниця — зимни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. зимниця — див. дім; лихоманка  Словник синонімів Вусика
4. зимниця — -і, ж. 1》 розм. Дерево, на якому до пізньої осені висять плоди. 2》 діал. Гарячка, пропасниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зимниця — ЗИМНИ́ЦЯ², і, ж., діал. Гарячка, пропасниця. – Чи ти промокла, чи простудилася? Чи тебе зимниця б'є, чи ти й зовсім хвора? (І. Франко); Я йшла і ввесь час здригалась, ніби мені була зимниця (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
6. зимниця — ПРОПА́СНИЦЯ (хворобливий стан, при якому людину кидає то в жар, то в холод), ГАРЯ́ЧКА, ЛИХОМА́НКА розм., ТРЯ́СЦЯ розм., ТРЯСУ́ЧКА розм. рідше, ВОГНЕВИ́ЦЯ заст., ТРЯСОВИ́ЦЯ (ТРЯСАВИ́ЦЯ) діал., ЗИ́МНИЦЯ діал., ХИ́НДЯ діал.  Словник синонімів української мови