злютований

ЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злютува́ти.

Злютовані одним розчином, усі ланки в піраміді щільно пов’язані між собою (Полт., Повість.., 1960, 512);

Кінь заіржав і ударив кованим копитом злютовану морозом землю (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7);

В любові, у гніві, як треба, злютовані ми, як один (Сос., II, 1958, 78).

Значення в інших словниках

1. злютований — злюто́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. злютований — див. твердий  Словник синонімів Вусика
3. злютований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до злютуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злютований — ЗЛЮТО́ВАНИЙ¹, а, е, рідко. Який злютувався (див. злютува́тися¹). У хвилини панічного поспіху він ставав злютованим (із журн.); Увірвався терпець злютованого натовпу (з газ.).  Словник української мови у 20 томах