злютований
ЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злютува́ти.
Злютовані одним розчином, усі ланки в піраміді щільно пов’язані між собою (Полт., Повість.., 1960, 512);
Кінь заіржав і ударив кованим копитом злютовану морозом землю (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7);
В любові, у гніві, як треба, злютовані ми, як один (Сос., II, 1958, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злютований — злюто́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- злютований — див. твердий Словник синонімів Вусика
- злютований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до злютуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- злютований — ЗЛЮТО́ВАНИЙ¹, а, е, рідко. Який злютувався (див. злютува́тися¹). У хвилини панічного поспіху він ставав злютованим (із журн.); Увірвався терпець злютованого натовпу (з газ.). Словник української мови у 20 томах