злічений

ЗЛІ́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злічи́ти¹.

Не злі́чено кого, чого — дуже багато кого-, чого-небудь.

Добре тому Башкирові, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Мирний, IV, 1955, 219).

ЗЛІ́ЧЕНИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до злічи́ти².

*Образно. Тріснула скрипка, розбита була, Злічена — знову співає (Дн. Чайка, Тв., 1960, 270).

Значення в інших словниках

1. злічений — злі́чений 1 дієприкметник порахований злі́чений 2 дієприкметник вилікуваний рідко  Орфографічний словник української мови
2. злічений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до злічити I. Не злічено кого, чого — дуже багато кого-, чого-небудь. II -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до злічити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови