злічити

ЗЛІЧИ́ТИ¹ див. злі́чувати¹.

ЗЛІЧИ́ТИ² див. злі́чувати².

Значення в інших словниках

1. злічити — злічи́ти 1 дієслово доконаного виду порахувати злічи́ти 2 дієслово доконаного виду вилікувати рідко  Орфографічний словник української мови
2. злічити — I див. злічувати I. II див. злічувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злічити — не лі́чено (не злі́чено) кого, чого, нар.-поет. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. (Чабан:) А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Добре тому Башкиреві, на весь повіт добре!...  Фразеологічний словник української мови
4. злічити — РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал.  Словник синонімів української мови
5. злічити — Злічити, -ся см. злічувати, -ся.  Словник української мови Грінченка