злічувати
ЗЛІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗЛІЧИ́ТИ, злічу́, злічи́ш, док., перех. і без додатка, рідко. Способом лічби визначати кількість, суму і т. ін. кого-, чого-небудь.
[Мохаммед:] Я злічив всі зморшки у неї на обличчі… (Л. Укр., II, 1951, 339);
Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (Уп., Вірші.., 1957, 174).
ЗЛІ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗЛІЧИ́ТИ, злічу́, злі́чиш, док., перех., рідко. Лікуючи, відновлювати здоров’я; виліковувати.
Злічи мою дочку;
// перен. Позбуватися чого-небудь.
Ні, доню, голубко, Цього не злічити: Настало те врем’я, Що треба любити (Пісні та романси.., II, 1956, 252).
Словник української мови (СУМ-11)