зметнути

ЗМЕТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. перех. Рвучко, стрімко підняти, підкинути вгору.

Пробуравлена [кулями] смужка сухої землі одночасно зметнула вгору кілька димків, запорошила йому очі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 538);

*Образно. Вийдуть женці, як солдати, строєм. Пісню зметнуть, як в поході колись (Шпорта, Вибр., 1958, 51);

// неперех. Те саме, що змахну́ти 1.

Гримнув постріл. Індієць зметнув руками й упав (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 92).

2. перех. Різким рухом змести, скинути щось звідки-небудь.

Зметнувши крихти з столу на підлогу, Приник до лампи збуджений Сергій (Бажан, І, 1946, 220).

Значення в інших словниках

1. зметнути — зметну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зметнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. Рвучко, стрімко підняти, підкинути вгору. || неперех. Те саме, що змахнути 1). 2》 перех. Різким рухом змести, скинути щось звідки-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зметнути — СКИДА́ТИ (кидати когоабо що-небудь униз чи з чогось), СПИХА́ТИ, ОПУСКА́ТИ, ЗШТО́ВХУВАТИ (ЗІШТО́ВХУВАТИ), ЗМА́ХУВАТИ (змахом чи змахами руки); ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (що-небудь велике, важке); ЗВЕРГА́ТИ книжн. (із силою). — Док.  Словник синонімів української мови